Time-lost

Вірш. Найкращий друг – Час

spline

Час спливає, іде і іде,
Записавши рядок, часу немає.
Час ти покличеш, та він не прийде,
Але, хоч спогад нам Час залишає.

Залишає ту мить, ті чудові рядки,
Які написав на папері колись.
Час залишає приємні думки,
Що летіти не хочуть у вись.

Запитань багато у тебе до часу:
“Де красу світу бачить він?”
У Часу я хотіла б навчатись,
Хотіла б почути голосу дзвін.

Та Часу немає, у нього робота,
спішити завжди, а для когось чекать.
Для Часу усе це найбільша нудота.
Не треба нам часу тоді ж витрачать.

Нам треба жити, любити, чекати
І, що буде далі не знати чомусь,
Тоді час буде повільніш спливати,
Щоб посмішка встигла подаруватись комусь.

У казці, хай нашій, кінця-краю не буде
І Час жив спокійно, повільно спливав.
Людина про Час, повір, не забуде,
Про того друга, що друзів немав.

 pero-right
                                                                                                                                                                 
Author by   Helen Semchuk
Art design by  Josephine Wall

Читати ще вірші…

[Total: 9    Average: 4.9/5]

Оставить комментарий

You must be logged in to post a comment. Click here to login